Учень. Осінь — чудова весільна пора. Так вважали наші предки, які починали святкувати весілля після того, як всі польові роботи були закінчені, врожай зібраний, а погода ще тепла і розмаїта, починаючи з дня Покрови (14 жовтня) і до початку різдвяного посту (Пилипівки, 27 листопада). Серед наших сучасників пожвавлюється інтерес до традиційної весільної обрядовості і, як наслідок, збільшується число охочих «зіграти» українське весілля. Тож поринемо у ретроспективу минувшини, щоб відтворити багатогранний цикл весільного обряду, витоки якого сягають сивої давнини.

Учениця. У сиву давнину, коли життя людське плинуло за установленими звичаями в одноманітному ритмі земних турбот, народ склав прислів'я: «Чоловік тричі дивний буває: як родиться, жениться і вмирає». І справді, на життєвій стежині в названі моменти людина ставала центром загальної уваги, саме їй віддавалася шана, заради неї влаштовувалося веселе свято чи сумна тризна. Немовля ще не усвідомлює цієї шани, а тому, хто пішов з життя, не потрібні вже ніякі відзнаки. Тож і виходило, що справді дивною була людина, як гуляла весілля.

Учень. Декілька днів молодята, що одружувалися, були головними героями складного, часом урочистого, часом сумного, а здебільшого веселого, сповненого дотепів і жартів драматичного дійства, в якому брало участь багато людей. Відбувалася знаменна подія і в житті молодих, і в житті двох родів — утворювалася нова сім'я.                                                         За традицією українське весілля поділяється на три цикли: передвесільний, весільний і післявесільний. Передвесільний цикл складався з низки обрядів: сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір; власне весілля — із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, перевезення посагу. Післявесільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Це обряди хлібин, свашин та гостин. З деякими елементами традиційного українського народного весілля ми і познайомимо вас сьогодні.

Учениця. Запрошувати на весілля гостей ходили окремо наречений із старшим боярином і наречена із старшою дружкою. Зайшовши в хату, вони вручали господарям спеціально випечений фігурний хлібчик («шишку»), кланялися і промовляли: «Просили батько, просили мати і я прошу: приходьте до нас на весілля!». От і зараз наші молодята запрошують усіх гостей нашого свята на українське весілля, а саме на дівич-вечір…

(Звучить запис пісні «Ой зелене жито, зелене». А наречений із старшим боярином та наречена з дружкою виходять до глядацької зали, вручають «шишки», кланяються та запрошують вчителів).

Звучить пісня.  "Цвіте терен". Заходять дружки, кланяються батькові................................

Посилання на скачування: http://mylifemyworld.at.ua/load/tradiciji_ukrajinskogo_narodnogo_vesillja_divich_vechir/1-1-0-8